Катерина Гольцберг відповідає: як побудувати з дитиною довірливі стосунки ?

IMG 20201024 020413 793Цього тижня я отримала декілька цікавих запитань і сьогодні зупинюся на одному з них.
Впевнена, що ця тема цікавить багатьох із вас!

Питання таке: як побудувати з дитиною такі стосунки, щоб вона ділилася з батьками своїми переживаннями, довіряла, розповідала про школу і про друзів?

Почати хочу з того, що окреслю причини, чому дитина ЦЬОГО НЕ РОБИТЬ.

1. Батьки не допоможуть, а будуть сварити.
Так, якщо дитина усвідомлює, що будь-яка відвертість для батьків привід насварити її, вона звикає боятися говорити про проблеми. Уявіть, дитина і так переживає, почуває себе погано, а коли розповіла про це батькам, тебе ще і насварили, сказали, що ти не правий і сам винен. Або почали вчити життю, тобто говорити, як треба було вчинити, коли повернути ситуацію вже не має можливості. Через це діти просто не можуть бути відвертими, і бояться розповідати вам, що відбувається у них в житті. А потім формується звичка: який сенс ділитися з батьками, якщо легше не стане.
Стежте за собою, за своєю реакцією, може, з вашого боку є щось, чого ви просто не помічаєте. Або просто ви багато вимагаєте того, чого дитина зробити не може.
Інший варіант цієї ж проблеми – ви занадто засмучуєтесь, нервуєтесь, переживаєте і дитина боїться стати причиною ваших сильних хвилювань і страждань. При тому хапатися за серце – зовсім згубна практика, бо примушує дитину весь час переживати за ваші здоров’я і життя. Чи варті ті новини того, щоб мама пила корвалол? – думає дитина і нічого вам не розповідає.

2. Батьки не хочуть слухати.
Припустимо, дитина говорить вам про якусь ситуацію. Наприклад, про те, як вийшло, що в школі отримала погану оцінку. Каже, що вчитель упереджено до неї ставиться, або заважає сусід по парті, або в класі ображають, або вона втомилася і не може нічого запам'ятати. А ви зависаєте в телефоні і слухаєте в пів вуха. Дитина усвідомлює, що те, що вона каже вам нецікаве і нн варте вашої уваги. І закривається. А потім вже не стане навіть робити спроби ділитися.

3. Батьки завжди праві або «я краще знаю, як тобі жити»
Зовсім не хочеться нічого розповідати, якщо апріорі тобі не дають право на помилку. Якщо у вас є чіткі стійкі переконання, якими ви ніяк поступиться не можете, дуже складно буде спілкуватися з дитиною. Адже в будь-якій ситуації ви будете доводити свою точку зору. Ви ж маєте рацію і краще знаєте, ніж дитина. Хоч це може бути зовсім не так. А коли хочеться поговорити з батьками нам важливо обговорити ситуацію, разом подумати, зважити різні варіанти. Нам хочеться, щоб наша думка поважали, ставилися до нас серйозно. Тому батьки, які «знать як краще» і весь час це декларують в ультимативній формі, навряд чи отримають довіру власної дитини.

4. Батьки не вміють самі розповідати про себе чи розповідають занадто незрозуміло.
Діти надзвичайно сприйнятливі по відношенню до нас, нашого емоційного стану, і навіть занурившись в гру або мультики, все чують і запам'ятовують. Іноді переказуючи, не дуже зрозумілі їм розмови іншим дорослим, вони очікують реакції на свою розповідь. Таким чином, несвідомо, вони намагаються зрозуміти, що відбувається і як до цього ставитися. Також, це може бути спробою привернути до себе увагу, особливо якщо в родині відбуваються тривожні для дитини події.

ЩО Ж РОБИТИ?
1. Почніть говорити першими!
Навичка ділитися тим, що сталося, розповідати і обговорювати може бути не сформована в родині. Якщо у вас немає традиції говорити про свої проблеми, спілкуватися з рідними в сім'ї, то чому це має вміти робити ваша дитина? Говорити потрібно вчитися, а говорити про себе, про проблеми - тим більше. Почніть говорити дитині про себе, і заведіть розмову з того, що вібулося з вами, а не з фрази «як у тебе справи?" або "як школа?» Важливо розповідати про себе, про своє власне дитинство, про свою роботу, ділитися планами на майбутнє.

2. Слухати!
Вчіться слухати один одного, сприймати дитину як повноцінного співрозмовника. Якщо ви зовсім не можете з нею поспілкуватися, відчуваєте, що роздратовані, краще промовчати, ніж наносити образи.

Alina, [25.10.20 14:17]
Приділіть своїй дитині більше особистої уваги, відкладіть всі справи і знайдіть відповідний момент для спілкування. Не на швидкоруч.
Використовуйте рефлективне слухання. Тобто «віддзеркалюйте» слова дитини, повторюйте те, що вона говорить. Наприклад, якщо на питання, чому син не хоче спілкуватись з сестрою, дитина відповідає: «Тому що вона мені не подобається», необхідно повторити: «так, вона тобі не подобається». А потім уточнити: «Як це?» або «Що ти маєш на увазі?».

3. Вчить розпізнавати і виражати словами емоції!
Намагайтеся більше спілкуватися з дітьми. Запитуйте їх в різних ситуаціях, що вони відчувають, чи подобається їм те, що вони роблять вони або інші, чи ні. Важливо навчитися не критикувати самі почуття або дії, які їх супроводжують, а пояснити дитині, як ще можна висловити емоції в подібному випадку. Можливо, їй захочеться покричати або побити подушку, відволіктися на гру або телевізор. Дайте час, щоб дитина могла видихнути і переключиться на інші емоції.

4. Проявіть реальні знання з тих тем, якими цікавиться ваша дитина.
Дізнайтеся про її захоплення і розкажіть про них якісь невідомі факти. Здивуйте дитину!
Їй буде приємно і цікаво поспілкуватися на ці теми. Інтернет вам в допомогу!

5. Припиніть контролювати все!
Варто розуміти, що причина мовчання і в тому, що батьки задають дитині питання тільки заради контролю. А ось, наприклад, підлітки контроль «не переварюють», точніше, контроль взагалі ніхто не любить, а особливість саме підліткового віку в тому, що вони контроль взагалі не сприймають. «Як справи з оцінками» - це явно не розмова по душам. Звичайний підсумок контролюючої розмови дитина знає - тебе або посварять, або ти отримаєш мораль.
Складність цього етапу полягає в тому, що дорослі часто не замислюються про причини власного занепокоєння і починають пропонувати або нав'язувати дитині власні рішення. Важливо чесно сказати дитині, що вас хвилює. Можна так і почати: «Мене хвилює, що ...», а потім озвучити свою версію того, що відбувається: «Мені здається ...». Наприклад: «Мене хвилює те, що я не завжди знаю, чим ти займаєшся на своєму мобільнику або комп'ютері…»

Якщо ви хочете налагодити відносини з дитиною, стати ближче, потрібно починати з себе. Перший крок ви вже зробили, коли поставили це питання. Далі - треба побачити причину чому дитина нічого не розповідає, подивитися на себе і свою поведінку з боку, знайти сили, щоб визнати в чому ваша помилка. Навчитися цікавитися дитиною по-справжньому, а не тільки контролювати. І змінюйте схему взаємодії в сім'ї. Зробити це не просто, але можливо.


Телефони

Ліко-ліцей:
+380 044 492-31-22
Початкова школа:
+380 044 492-31-82

Ресепшн:
+380 044 492-31-23
Бухгалтерія:
+380 044 492-31-27

Контакти

Ліко-ліцей:

м. Київ, вул. Композитора Мейтуса, 5а,
03189

Початкова школа:

м. Київ, вул. Маршала Конєва, 7б,
03189

E-mail: info@liko-school.kiev.ua

З питань партнерства та реклами: likoadvertising@gmail.com

© 2020 Всі права застережено Liko-School