Дітей – не читачів від природи не буває!

Чим є урок літератури в шкільній освіті ХХІ ст.? Як урокам літератури йти в ногу з часом, не перетворюючись на заручника технічних новинок?
У світлі сучасних інновацій викладати літературу по-старому  неможливо.
Про розвиток читацьких компетенцій як запоруку успішного та щасливого життя розповідає вчитель літератури Ліко-школи – Павленко Юлія.
Дітей – не читачів від природи не буває!
Чим є урок літератури в шкільній освіті ХХІ ст.?
Ще зовсім недавно літературу доводилося відстоювати та захищати перед засиллям техніки. Одні бідкались: «Діти не читають – лише в комп’ютерах сидять». Інші навіть наголошували, що читати та писати – однозначний рудимент, адже тепер є аудіо книжки і т. ін.  Такі потрактування ситуації з читанням та відповідно викладанням літератури були цілком природними для технічного повороту останніх десятиліть. Водночас, сьогодні ми маємо підстави стверджувати, що помиляються прихильники обох поглядів та ситуацію.
Після останніх досліджень PISA, коли відсутність читацької грамотності у дітей старшого шкільного віку офіційно названо однією з цивілізаційних загроз, на уроки та вчителя літератури покладається надважливе завдання.
Стрімкий рух технологій не має на меті витіснити літературу, комп’ютер як і будь-який інший ґаджет – не ворог чи загроза книжці.  Вже давно доведено важливість розвитку тих нейронних зв’язків, що працюють під час читання паперової книжки. Водночас, у світлі сучасних інновацій викладати літературу по-старому (біографія автора, переказ змісту, виписати цитати) неможливо. Це дуже добре усвідомлюють у технологічному ліцеї Ліко.

Як урокам літератури йти в ногу з часом, не перетворюючись на заручника технічних новинок? Відповідь на це питання криється у розумінні мети та завдань навчання літератури та у тісному зв’язку, довірі та співпраці вчителя з учнями. На уроках літератури учні Ліко-школи  пробують себе в ролі детектива, психолога, філософа.

Вочевидь, у сучасних умовах на перший план цільової спрямованості викладання літератури виходить розвиток критичного мислення та риторичних здібностей. Уроки літератури мають стати простором медитації, занурення в себе, зустрічі з собою справжнім та відкриттям внутрішнього світу у людині поруч. Відбутися це може ресурсами мови, організацією конструктивного діалогу на теми, які відгукуються сучасним дітям. Саме тому знайомство з класикою має починатися з актуалізації питань, що несуть класичні герої.  В одному класі жваву розмову з наголосом на важливих категоріях життя викличуть Дон Жуан Тірсо де Моліна, Мізантроп Мольєра. Але якщо ці смисли учням ближчі завдяки героям сучасної літератури  – варто легко прощатися з «нецікавим» та переключатись. Розвиток мислення про цінності життя, міркування над вічними питаннями не мусить бути прив’язаним до конкретного списку героїв класичних епох – пошуки персонажів Джона Гріна не менші за своїм навантаженням за будь-кого з давно написаних героїв.

Гармонія між класикою та сучасністю досягається у розумінні вчителем світу своїх учнів, здатністю дивитися на життя очима дітей, зберігаючи знання про смисли героїв Софокла, Шекспіра, про Дон Кіхота та пані Боварі, адже, як відомо, не має тексту без інтертексту – і у творах, якими захоплюються діти сьогодні точно проявлені ідеї, утверджені в історії літератури.

Сучасний стан літератури для дітей – переклад зарубіжних творів, збільшення кількості українських фахових дитячих письменників – сприяє розвитку учня як читача. Вчитель, який тримає руку на пульсі книжкових новинок, та залучає до літературного моніторингу учнів, завжди зможе запропонувати декілька творів, що зацікавлять найширші смаки.

Розвиток творчих здібностей легко організувати на інтегрованих проектах, тематику яких підкаже художній твір, акценти учнів та вчительська співпраця  – тут зовсім не обов’язково запозичувати чужий досвід: варто чути учнів. Звісно, вони усі мають IPad, але це не означає, що занурення у світ метафор можна замінити смайликами – питання щирості та фальші, розуміння себе, знаходження спільної мови  дітям з ґаджетами так само дуже важливі. Тому за умови зацікавленості учнів  вони самі створять мапу, організують квест, а вчитель лише заховає «скарб» та підкаже, як перетворити реальність на художню історію  – і  Джим Хоккінс та Джон Сільвер розширять досвід розуміння життя сучасних учнів.

Ненасильницька комунікація, емоційний інтелект, розвиток мотивації, логіки, аргументації, творчості  – усе це міститься у фаховій розмові про художній твір. Тому надважливо не просто читати, а обговорювати прочитане, шукати у творі конкретне місце, що спонукало обуритися чи розчулитися. Тому мега цінно читати з дитиною її книжки, конструктивно викладати різні точки зору на ситуації в творі.

Урок літератури – це шлях до розуміння себе та світу, усвідомлення цінностей життя, потужності мови створювати реальність, конструювати щастя. Незалежно від сфери прояву талантів учня для кожної людини важливий цей діалог.

Дітей – не читачів від природи не буває! Завдання дорослого – знайти для дитини стежку до книжки, допомогти організувати час так, щоб завжди була можливість поринути у світ уяви, спокою та натхнення.